маски...
маски...
маски...
куди не гляну
обличь немає
одні лиш тіні-маски
що
білими здавались
а ближче підійшла
глянула
без особливих намагань i зусиль
а там
заляпано усе
у
непристойно збляклі
фарби-краски
потоптані
(так вибрали самі...)
копитами?
та ні...
від pатиць слід...
черстві
запрілі
від лінощів зaдерев`янiлі
лиш щелепи працюють
та язик
бо звик
на смак не тільки їжу відчувати
а ламати
різати
живцем по рані
чи просто так
без краплі жалю
як той кирзак
чи
черевик
в болоті затоптати
під шепіт та сичання
і
палець вказівний застиг...
мій біль вже стиx
десь
розчинився
до
наступних слів
що вдарять боляче
ховаючись
у тіні маски
а
мали б розуміти
вартість тих земних
безповоротно втрачених
у фальші
днів
11.02.2016 portugaliya