у нас завжди все буде навпаки.
бджолиний лід. ступлю в судомну пастку -
я не відчую вашої руки
у себе на обмерзлому зап'ястку.
я не побачу вас крізь пелену
зневірених весняних льодоходів.
тьма летаргійних вод. без вас засну,
прокинуся без вас... та то вже потім.
у вас не буде спогадів і фраз.
та врешті, як вода від жалю згусне,
мене гукне похмурий водолаз
і буркне, що ви кликали якусь там
пощезлу N.
в дрімоті.
на даху.
посковзуючи зорями по литках.
чекаючи...
я знаю, він брехун.
та мозок це уявить надто швидко.
щоб стать печальним янголом з балад,
вшилю в хребет безглузді сині крила.
вам буде смакувати шоколад
і сни про те, що так і не назріло.
ви будете святі. ви не вели
мене за руку, бо... такі бистрини!..
не бачили. не чули. н е з м о г л и !
та й Бог зі мною. може, так повинно...
та ви незвично будете мовчать
і кидати в чашки свічки каштанів.
не знатиме ніхто, що по ночах
ви знов на дах виходите - літати.
не віритиму.
вам би - без клопот...
та скаже Бог у місяць березнівці
піти по тріску випалених вод -
щоб вас впізнати в сплячій на бруківці.
