Бджолиний рай, де сріберна роса
Вмиває зорі ранні й вечорові,
Калиново-жоржинова краса -
Який розмай в природі - і у мові.
То українська лагідна душа
Так словом рідним молиться й співає,
Красу земну - у мові залиша:
Прикметник всі ознаки називає.
У нас не кажуть байдуже:- Земля,
Але "родюча", "щедра" чи "рідненька"...
І мовить мати про своє маля:
- Моє кохане, золоте, любеньке...
Про все у світі суще - всі дива -
Прикметник відкриває таємниці:
- Який? Яка? Які? - живі слова...
І мова рідна грає та іскриться.
З іменником прикметник заодно,
Бо їм у парі йти у мові личить,
,
Але ось рід, відмінок і число
Прикметник у іменника позичить.
Якщо ж у кого сумнів, може, є,
Прикметник, друзі, це не забаганка,
Він визначає точно, що - чиє:
Усмішка мамина і татова співанка...
Між мов земних космічно так звучить
Пречисте наше українське слово.
Тож бережімо,друзі, для століть
Душі багатство і багатство мови.
Через рідне слово ми виявляємо себе як особистості, що належать до певного народу, тож якщо поважаємо себе як людей, то й шануємо Слово Рідної мови. 
Як гарно і повчально! Майстерно... бездоганно 
Браво! 
