Тривожать холодні осінні дощі.
Туман все навкруги бере в полон.
І мені здається,
що вже й молодь журиться.
Смуток на душі, на серці журба.
Осіння повінь, як дурман.
Діброви не шумлять,
склали свої крила,
прийшла дощова година.
Та й я ходжу-блуджу,
як тая корова недоєна,
з думками невеселими.
Народилася ж така несміливая,
серце не відкрила,
злякала своє щастя,
а душа б`ється,
як птах сполоханий, в тузі -
нічим допомогти не в змозі.
Мряка заполонила Землю,
навкруги тяжка тиша й дивовижна німота,
йде у цю темінь й самота.