Коли тебе торкається чуттєвий Бог,
Що не створив цей світ, але його вбирає,
Він тисячами сенсів наділяє мить,
Пізнає біль найглибший, але не вмирає.
Бо за межею… там його немає.
Є лиш життя, що усередині горить.
Скиталець, що свій шлях не пам'ятає
І споглядає неба вранішню блакить.
У кого перед смертю віра не тремтить?
Тримай за руку вічність, бачиш як світає.
Не забуває сонце кольори століть.
І кожного, хто серед власних снів блукає.
I praise to you*. Нехай нічого не зникає.
(*david bowie – seven years in tibet)
