... Учитель! Слово ж яке! Вчитель! Легко сказати! У нашій країні, де вчиться кожна дитина, вчитель — це перша людина. Вчитель для школи — це те ж саме, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє у мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух.
Майбутнє наших дітей, нашого народу — у руках вчителя, в його золотім серці.
Мені в житті пощастило, і я зустрів справжнього вчителя - Віру Іванівну.
Це була людина великої душі, глибоких знань, з талантом від Бога, яка, знаходилася у постійних пошуках нових прийомів і методів навчання. У кожному учневі вона бачила чемпіона і знаходила індивідуальний підхід до будь-якої дитини.
Не рахуючись з особистим часом, з величезним ентузіазмом ставилася Віра Іванівна до своєї роботи. Постійно організовувала і проводила змагання з іншими командами серед однолітків, працювала в тісному контакті з батьками.
Віра Іванівна заклала основу характеру, сформувала особистість, допомогла здолати перші страхи і невдачі.
Завдання вчителя - розвивати і культивувати унікальні якості і здібності.
Віра Іванівна мене багато чому навчила: витримці, дисципліні, загартувала характер і силу волі.
Моїм успіхам у виступах на змаганнях я завдячую моїй учительці.
Своєю майстерністю вона пропагувала не тільки спорт, але й здоровий спосіб життя.
Зараз, будучи дорослою людиною, сім'янином, батьком двох синів, я приділяю багато часу своїй фізичній формі. Спорт залишається невід'ємною частиною мого життя. Це щоденні пробіжки навколо озера, підтягування на перекладині, віджимання, стрибки на скакалці, присідання і багато інших вправ.
Своїм особистим прикладом, як і Ви, дорога моя учителько і тренере, я показую своїм дітям як треба жити.
Спасибі Вам, дорога Віро Іванівно, за те, що Ви виховали справжніх людей.
Ми завжди будемо пам'ятати Вас.
Деркач Андрій, колишній учень.