Чому сьогодні знову в серці біль,
І я заплачу з ним, як у полоні.
А за вікном вирує заметіль.
Візьму сніжинку у свої долоні.
Мені болить в душі, як перший раз,
І ніби зараз розуміти все повинен.
А я заплачу, легше повсякчас.
Ніхто у тому, як все є, не винен.
І промайне перед очима час,
Коли здавалось все таким прекрасним.
Але немає нас, немає нас.
Я зрозуміти це змогла, тепер все ясно.
Хоч сподівались ми на диво враз.
Але його не буде, не можливо.
Немає нас, бо вже немає нас.
І в січні сніг перетворився в зливу.
13.01.2016
