|
Як називати взагалі.
Людей які тільки для себе...
Вони не добрі і не злі,
Вони такі як треба.
От інтерес у них ,
То вище всього.
І є багато вних святих,
Але нема святого...
Своє то вміють відстояти,
Де їм потрібно;
На других просто їм начхати -
Оце мені обідно...
І як вони то не збагнуть,
Так завжди не можливо ,
Що інші люди теж живуть ,
І слухать їх важливо...
Якщо вступати в діалог ,
Повинен розуміти -
Що діалог - розмова двох,
А слухать треба вміти...
Переконать не вдасця їх,
Вони вас не почують;
Якій не був обставин збіг,
Лиш настрій вам зіпсують.
В них є можливість помогти,
Не стануть це робити,
Для показухи - це понти,
І можуть лиш повчити...
Для них ніколи ти не вгодиш,
Нікого більш не хочуть чути;
Хоч правильно все ти робиш,
Бож їхнє зверху мусить бути.
Добився хату чи квартиру ,
На остальних йому насрать,
Він просто біситься від жиру,
Чужим не буде помагать.
І скількі ти урвать устиг ,
Мені не інтересно;
От скількі другим допоміг,
Отвіть собі і тільки чесно.
Бож співчуття для них слова,
А в сутності - нічого,
Боліть не буде голова,
Лиш за своє, лише для свого.
Я іх не хочу осуждати,
Нехай займеться наш творець,
В дитинстві иреба присікати,
Бож важкий буде вних кінець...
Вони привикли так от жити,
І ціль вних є -
Свою сім'ю лиш збагатити,
Забрать усе - хоч не своє.
Вони все крадуть- чуть бухають,
Живуть собі - живуть,
От смак життя не відчувають,
І повну радість не знайдуть...
Оце єдине у житті,
Не вдасця їм зробити,
От просто так допомогти,
І цьому порадіти.
Одне скажу - це є важливо,
Їх важко відрізнити,
На перший погляд не можливо,
То зними нам прийдеця жити.
Якщо їх інтерес із вашим співпаде,
То стережіться...
Підставить ногу і піде,
Неможе він вже зупиниться.
Він радий бувби щось змінити,
Але нічого вже не вдіє -
Як птах із клітки -хоче полетіти,
Але з роками вже не вміє.
ID:
729560
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 20.04.2017 05:43:44
© дата внесення змiн: 17.05.2017 21:22:30
автор: Рибанчук Микола
Вкажіть причину вашої скарги
|
