Так важко видихати з себе заздрість
Таланту геніїв, творців шедеврів вічних.
Бажання бути поряд , в тому колі
Можливостей творіння безграничних.
Тебе наповнюють рішучістю творити
Феномени музеїв іманентно.
П’янку ,аморфну поглинаєш радість.
Твої творіння що здаються перманентні,
З підступністью чекають твою зраду .
І з розпачем кидаєш все почате ,
З ненавістю вдивляєшся до себе,
Чекаючи в насмішка пораду.
Вона повірь ,прийти не забариться
Нашіптувати , чи в голос говорити:
‘’Не маєш сил-, то й підіймать не треба, ‘’
Вбиваючи бажання світ творити .
Згасаючий природний магнетизм.
