моя болючо-терпка лихорадко,
чи дійсно краще захворіти (не)людьми?
від мене лишиться одна лиш тільки згадка..
ах, як би побувати ще дітьми...
та годі вже колоти прямо в серце
і годі кров мою впивати без кінця..
підсип мені у чай ще трохи перцю -
так нудно, що не бачу вже донця..
чи ще мені лишилось довго!?
чи вже мені збиратися у даль..
кому молитися..до бога?
а може знімеш ти вуаль?
та скільки мрій лишиться нездійсненних
і скільки бруду після мене.. Гай!
чому ж таке солодке його ймення?
чому тоді сказала я '''прощай..''??
