Вітер скрутився у ніг,
Піт дражнить втомлені очі,
Сонце випалює в них
Сльози журливі дівочі.
Довго, ох, довго як йшла…
Вітер втомився чекати.
Там гуркотить знов війна,
Тут помирають солдати.
Тільки навіщо все то?
Очі вдивляються в небо –
Змовчало підло воно,
Певно, комусь було треба.
Тихо звернула за ріг,
Стиснула хрестик в долоні.
Як допустити Він міг,
Те, що не в Божім законі?
Дзвоном гуде голова,
Серце роз’ятрюють терни.
Де вона, правда свята,
Хто до життя їх поверне?
