На якомусь етапі досить добре починаєш усвідомлювати, що не потрібно нікого тримати в цьому житті. Боротися за відносини, почуття, боротися, щоб бути разом - це, звісно чудово, але далеко не завжди корисно для людини, за яку борешся. Те, що деякі люди не разом, на мою думку, це не лише результат їхніх вчинків чи обставин, що склалися. Для якихось подій ще просто не прийшов час. Або ж це наглядний знак, що рухатися потрібно в іншому напрямку . . . Адже, з рештою, саме час і буде тим найголовнішим і найнагляднішим покажчиком якості всіх вибраних вчинків, шляхів, всіх тих поворотів, що ми так вдало, обдурюючи свою власну совість, постійно списували на долю чи непереборні обставини життя. Наступить день, абсолютно у кожного, коли людина дозріє до того, щоб у повному обсязі осягнути весь свій прожитий час на цій Землі.
І дай Бог кожному цей час проводити в колі дітей і внуків, сидячи перед каміном у триповерховому котеджі, тримаючи за руку кохану людину ... Саме ту, ту єдину, ту, яку вважав своїм майбутнім . . . ще тоді, пам'ятаєте . . .
Час і Бог все і всіх розставлять по своїх, чітко визначених місцях.
