Я знаходжусь в полоні думок,
Що скували мою свідомість.
Я не знаю – зробити крок,
Обернутись назад? Та гордість
Не дає повернути час,
Зупинити себе...Не вперше..
Зненавидять тебе і нас,
За все щире і все відверте.
Я хотіла прощай сказати,
Я хотіла піти назавжди.
Ну чому я умію прощати?
І чому не спинив мене ти?
Я не хочу дивитись на тебе,
Я за маскою очі сховаю.
Мені більше нічого не треба.
Я піду. Я тебе не кохаю.
Обираю свій путь, не жаданий…
А ти знаєш, піду наліво.
Прощавай, не мій, не коханий…
А я завтра прокинусь…Щаслива!