Задивлюся й спурхну як риба світом великим,
Злину до неба, де хмар темно синій табун.
Я відчайдушний, ангелам подивлюся в лики,
Тільки ангелам і більше нікому, табу.
Ще дальше неможна, дальше тунелі,
Звідти назад не вернутись уже до землі.
Там олігархи на вертелі смажать форелі
Жовтим патьоком стікає дешевий лій.
За тунелем пекло будує Люципер, дальше Рай,
Хтось кочергою істерично чухає спину.
Хтось грає на лютні, завиває в ящик зіграй,
Травмований весь і жовтий від нікотину.
Люципер в шпорах і камізельці на три петелі,
По праву руку Іуда, за Люципером рядом
Миттю командує. Закрити всім пельки.
Йде Люципер, в пеклі має бути порядок.
В кованих клітках закритих на всі засовки,
Депутати, судді також інші новоприбулі.
Еліта, вся майбутня пекельна тусовка,
І лекторату, кілька посивілих бабуль.
Задзвеніло, Люципер торкнувся стеком реї,
Нових оглянув, та в пеклі немає квоти.
Іуді, описати, відібрати всі привілеї,
І без винятку приступати всім до роботи.
Спурхну рибою світом великим додому,
Все що бачив, обміркую щоб було повчально.
І нічого, нікому ніколи ні разу не скажу,
Розказав би, тільки все це якось печально.
2015 р.
Хай кожен сам робить висновки.
