Така собі казочка (присвячується подіям на Близькому Сході)
У тихому лісочку,
Де квітне сон-трава,
В хатинці, на дубочку,
Жила стара Сова.
До неї завжди радо
Ходили “стар і млад”,
Бувало, дасть пораду
І справи йдуть на лад.
У лісі всі пернаті
В гармонії жили.
І бідні, і багаті
Мирились, як могли.
Але одного разу
Почувся гамір, крик.
Смертельний вірус сказу
В лісочок той проник.
Приніс його Папуга,
Заморський диво-птах,
Назвався щирим другом
Пернатих і комах.
Якусь брехню казкову
Папуга той приніс.
Його палкі промови
Розбурхували ліс.
Не все шановне панство
Повірило брехні.
Сварились за гетьмАнство -
Застрягли у війні.
Почубилися браття.
Не ту обрали путь.
Горів лісок в багатті.
Підпал вчинила лють.
Пожежу там гасили
Ведмідь і Лева син.
Лили вони щосили
На полум”я бензин.
“А де Папуга хвацький?”-
Лунає в лісі крик.
Сказав, що справ багацько
І десь тихенько зник.
“А що ж Сова премудра?
І де вона була?”
Читала Камасутру
Пожежникам-Ослам.
Згорів лісок дощенту.
Пернатий люд пропав.
А землю ту в оренду
Папуга потім здав.
В далекому лісочку
Живе тепер Сова
І тихим голосОчком
Говорить всім:” Са va”.
Прим.:”Са va” -” справи йдуть добре”(франц. мова, с – седій).
