П"ять років тому вирішивши трохи поексперементувати, та написав ось такий вірш - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149221 . На днях, прочитавши то творіння спробував створити щось подібне вже українською...
Осіннє місто – куртки й парасолі
Серед розваг – чарівна кава і балет
Та ще обличчя, як печатка долі
І в кожного у шафі свій скелет
Побутова жінка, вдягнена в скандали
Своє життя жбурляє в чоловіка
Забувши, як колись сумні вокзали
Передбачали їм любов до віку
Звичайний дід, на сходах біля школи
Мов підліток бабусю взяв за ручку
І хай запізно, але ж не ніколи
Таки вдягнув омріяну обручку…
Він ще не профі – не знає як кидати
Але відчув, що це кохання гине…
Вона занадто горда щоб сказати
Що носить десь в собі його дитину…
Жахлива правда ріже по живому
І до петлі підставлена дробина
Вона всю себе бачила у Ньому
А Він – як всі, до того ж є дружина
Під ліжком, натягнувши покривало
Між небом і землею дикі танці
Їм вечора та ночі надто мало
Все доведеться відтворити вранці…
ніі....я зиму не люблю взагалі, в таку пору краще не дивитися у вікно навіть)) а от осінь... пора ще теплих дощів, запаху диму і хризантем, і от якраз восени можна сидіти з теплим чаєм, спостерігаючи як жовтіє листя... романтика)))
Черный Человек відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а чё? Експеримент вдався... По формі і смислу... Тільки ось дещо постарів той ЛГ! 
Та трохи сумно певно? 
Теж варіант