ВІН МУДРИМ БУВ
Він мудрим був… Корону сорок літ
Носив у почестях, у битвах і у славі.
Коханим був, залишив вічний слід,
Звеличивши свій рід й свою державу.
Його послів приймали скрізь, як слід,
Його листи хранили, як святині…
Смачним і щедрим був його обід,
Коли сідали друзі у гостині.
Сміявсь він білозубо до жінок,
Давав поради юним він ласкаво.
Злітала його слава до зірок,
Застав і сивину він величаво.
Розумників до себе наближав,
Людей талановитих, генералів.
І за роки характер виробляв
Міцніший і незламніший від сталі.
Здавалося, що так він і лишить
На віки вічні мудрого прозвання.
Але змогло й його занапастить
Підступне і примхливе те кохання.
Вона взяла не вродою з лиця,
А вмінням лестить й з інших глузувати.
Одягши лиш облудниці вінця,
У царстві почала порядкувати.
Міняв він генералів на постах
На дурноверхих родичів коханки,
Й вчорашнє процвітання, через страх,
У підлабузницькі постало тоді рамки.
О, ні! Повірте, лестощі йому
У срібнім віці зовсім ні до чого!
Та не пробачить, ні вона того,
Хто не вважа її за ідола святого.
Й могутнє царство стало, як і всі…
Вчорашня мудрість стала на коліна.
Лиш поцілунки клались в спориші ,
І оніміла знать, прогнувши спину.
А він співав віршами кожен день
Про те кохання в сяйві падолисту.
Хоч звався він за очі «старий пень»,
«Коханий», - чув він з вуст тих пломенистих.
Відкрилась грань прихована митця…
Народ співав пісні і брав на кпини,
Й жаліючи сліпого мудреця,
Коханці слав прокльони безупину.
Вона не сподівалась тих тортур,
Коли його схоронять царськім склепі,
Що проженуть сучасну Помпадур,
І вкажуть справжнє місце, як дурепі.
Що скажуть їй лакеячі хвости,
Як плюне їй між очі бита свита,
За те, що незаслужено цвісти
Могла коханка з родичами сито.
Та на його труні пророча знать,
Пробачивши облудливе кохання,
За всі роки, що зміг він панувать,
Напише так слова йому останні:
«Він мудрим був…», - й три крапки стали вряд.
«Король помер. Та вічно буде з нами.
Здолавши світ і сто держав підряд,
Був зламаний жіночими руками.
Хай Бог простить йому усі гріхи…
Нам в пам’яті лишаться його твори,
Величні храми, подвиги, вірші,
Й крилатих висловів у книгах цілі гори.
За сорок літ нехай благословля
Його народ, й святим зове по – праву.
Та кожен з вас нехай запам’ята,
Що й мудрий заслуговує неслави…»
Він мудрим був…
24 люте 2004 р.
ID:
622601
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 20.11.2015 18:20:30
© дата внесення змiн: 20.11.2015 18:20:30
автор: Oxana Levina
Вкажіть причину вашої скарги
|
