Ти щось шукаєш у моїх словах -
і як стою, й куди я подивлюся.
Ти намагаєшся вловити, де мій страх
і хто мій Бог, якому я молюся...
Ти щось гадаєш, думаєш думки,
а я вже навіть не передбачаю.
Все передбачено давно.
Всі передбачені такі,
що навіть і не віриться, що так узагалі буває.
Мені все більше нічого сказати.
Немає навіть і бажання.
Мені все більше нічого ховати.
Ці кінці у воді, напевне, вже й останні.
Що ти роздивишся і що ти там побачиш?
Немов крізь паморозь в зимовому вікні.
Ти хочеш вірити. Ти хочеш знати, що ти значиш.
А мені байдуже. Все байдуже мені.
30.08.15.
