червоно-сіре небо уночі
і я стою один, навколо ні душі
гнучкі берези, сиро у глуші
і чорний ворон, духом сильний, лиш споглядає на вершині
він не кричить, а лише тихо дивиться на мене
йому вже двісті літ напевне, у цій пташині точно є щось темне
від того погляду мурашки йдуть по шкірі, розумні очі, притаманні лиш людині
подумав я, і в той момент, розправив ворон сильні крила, тихенько каркнув-полетів, я зрозумів...
лишився я один, і знов навколо ні душі
червоно-сіре небо уночі
