Небо сьогодні в хмарах, перах,
сиві бархани, пейзажами манить
пустеля блакитно-біла.
Хтось дав би все, навіть більше,
тільки б відчути її,
треш у самотній тиші і божевілля вир,
що затягує...
Мусимо все ж тримтися,
скільки ж у кожне враження
вклавши своїх причин,
хтось зустрічає ніч,розпалив камін,
жар від її колін -
краплями по стні та по стелі
пожовкло-білій,
хтось поливає квіти, їде в моїм метро
за годину до справжньої творчості,
хтось тут ховає горе за посмішку,
хтось проливає на стіл вино,
в когось - справжня, сяйлива Любов
загорілася в домі, і цілуючи рідні долоні,
він сміється зі страшних казок,
хтось тримається за курок прохолодний,
хтось вчергове пішов із дому під засвічені ліхтарі,
хтось сидить у своїм лайні,
не збираючись відступати, -
і святково у тиші яскравій
поступово палав горизонт, -
та комусь аж горить до пригод навіжених,
хтось втомився і ліг на землю,
а комусь це усе до душі...
я до чого це все - вночі
ти побачиш у дзеркалі правду,
і не варто собі брехати, -
жити з нею лише тобі