Початок уроку:
- А що таке СОВІСТЬ і ЧЕСТЬ?
- Учителю, що ви?
Вони вже давно не існують!
То все архаїзми. А час наш -
це підкуп і лесть,
Це - влада багатих,
що гроші бездушні рахують...
Вже вік двадцять перший
новітні дола рубежі:
У хаосі часу -
дитячі зневірені душі.
У нас ще дитинство було,
а вони - на межі,
Живуть на межі між епох
й катаклізмів грядущих.
Це - діти Комп'ютеросвіту -
нащадки мої і твої...
Та слів тих насущних
не вміють вони трактувати...
А я їм читаю,
як плачуть в садах солов'ї,
Кажу їм про те,
що існують ще ПРАВДА і МАТИ,
Що є УКРАЇНА -
чекає на їхні уми,
Їх світлі таланти й серця,
що любов'ю омиті,
Що БІБЛІЇ мудрість
і геній Шевченка - живі,
Й вони нас врятують
у цьому безумному світі...
Вони мені вірять, можливо,
й напевно, не всі...
Та я ще тримаюсь
і книгу навіщось стискаю...
Читаю їм вірші
про сонце, про квіти й дощі,
В очах цих дитячих
майбутнє Землі відчуваю...
Главная проблема интернет - поколения - отсутствие критического мышления и умение выбирать из информационного мусора главного. Ну и конечно же - стирание нравственных границ между дозволенным и недозволенным. Отличное стихотворение! Пятерка!
Так все актуально...щодня в школі потрібно пристосовуватись до нового комп"ютеросвітного покоління, відповідно до нових вимог...
