А осінь пройдеться дощем по запилених вікнах,
Говорячи місту про свій надважливий прихід,
Вона непокірна, холодна, чудлива, як жінка,
То щастя, то біль все за нею приходять услід.
А осінь кричатиме грізно міськими дахами,
Про світло основ у розмові, яку ведуть двоє,
І вітер вбиватиме листя у землю цвяхами,
Дерева закутає м'яко у ніжні сувої.
А осінь - бешкетниця, часто дощем барабанить…
В ній тиші немає, дорослі шумливі, мов діти…
Калиновим гронам ночами витесує грані…
Красива пора, якій варто насправді радіти.
18.10.2015