Побачити, впізнати ворога
прихованого не дано.
Для цього зір стовідсотковий
ради не дає.
Є зло, що не оголене.
Закутане воно.
"Щиросердечно" і цинічно
руку подає.
Є гра така - у вибори,
у обіцянок бум.
Непересічний маскарад.
Своє, живе кіно:
колег-суперників картати,
віддавати їх на глум,
ще й час такий,
щоб розливати виборче вино.
Пливуть роки, десятиліття.
Чимало зникло партій.
Під вибори чергові
йдуть нові. Ще не повії.
В напівоновленій колоді
віддавати перевагу карті,
що не світилася іще-
доречно, як новій надії.
Політика - чудовий бізнес.
Хто второпав - не програв.
В ній навіть голоштанники
повибирались в люди.
В ній діє особливий,
ненаписаний устав.
Що з ким не станеться,
а бідним вже не буде.
Все легітимно.Все законно.
Відповідальність - політична.
Чи піднялася Україна
в силі і могутності?
В основі ж - економіка!
Десь тліє по дотичній.
І інші сфери поступово
теж втрачають сутності.
Що наробили сотні партій?!
Мов сліпці жертовні.
Їх лідери в минулому
тихенько так живуть.
Були на очі патріоти.
В серці зрадники приховані.
Але добробут свій сумлінно
(як святе) жують.
Це тупо шкодить Україні.
А з цього зиск якій державі?
Не Штатам,звісно, а Росії.
Ми на самих себе в облаві.
З часів Створіння
в логіці двозначній живемо.
Або - або.
І третього, напевно, не дано.
Що гірше робимо собі
(така уже історія),
то вигоду отримує
лише одна московія.
Є також партії порядні.
В них мораль є чиста.
На жаль загал таким не є.
І більшість п'є нулі.
То ворог внутрішній сидить
в душі дворушницькій, нечистій.
А ще й смакує, й пакостить.
Ось вони - граблі!..
