Вітер гуля по долині , тучі сонце закривають,
Вже й стару могилу, сиву, хвилі темні заливають
У могилі тій великій, лежить слава наша й воля.
Схилить крила над ній чайка і озветься пугач з поля.
-Ой, могило, могилочко! Січ, козацька наша мати!
Та коли ж то душі наші будуть вільно панувати?
На рідній землі... Щоб їх: не топтали, не губили
Щоби землю милу й любу брати й сестри не ганьбили!
Щоб лилася наша пісня та від краю і до краю
І народ в Україні жив, немов у святому Раю!
А як буде й далі в світі керувати вража сила
То розколиться земля - вийде месник із могили!
