Ти залишив мені щастя і пішов,
Ти залишив мені радість, мою мрію,
І для тебе – вся моя любов,
Хоч вона тобі там не потрібна.
Тобі треба спокій – я мовчу,
Ти благаєш в сні – усе забути,
А мені як жити?
Я ж не сплю…
Серед ночі, я малюю квіти…
Теплі, в сонці кольори, як ти…
Ніжні, радісні, як твоє серце,
Дарував мені їх повесні,
Квіти, квіти, а де ж подих щастя?
Посміхаюсь людям в будній день,
Хоч душа кричить - маєш терпіти,
Треба жить, і я мовчу, про все,
Бо ніхто не зрозуміє в світі.
А твоє ім`я зліта щодня,
Посмішка стоїть перед очима,
Постать в натовпі шукаю я,
Може, щось побачу, рідне, миле.
Погляд, жест, щось уловлю на мить,
Потім знов отямлюся, здалося…
Час пройде, бо час іде, бринить,
Але пам`ять теж живе повічно.
ID:
610334
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.09.2015 10:32:10
© дата внесення змiн: 30.09.2015 10:32:10
автор: Людочек
Вкажіть причину вашої скарги
|
