Я не забуду тебе, ніколи!
Хай в небі безкрайому плачуть зорі,
хай ракушняк осідає піском в душах,
завірюхи крутить сніг,
але я тебе не забуду, ні!
Серед літа і серед зими, пам"ятатиму.
Не забуду твоїх очей
з оксамитовим блиском в їх глибині
на яких гасне сонце,
як на шовковім м"ятому блискові, -
ти всміхнися ще раз мені, -
і пронизливе чисте проміння
всміхнеться мені,
я його не забуду ні!
Будь спокійною, тепло та легко мені в твоїх снах,
але щастя шалено в очах посміхається,
з тріпу в тріп плавно переливається,
вирує, лоскоче зеленою ефедрою
пллом укриті ноги,
9 діб - одні дороги, але я так само з тобою.
Височіють крани вантажних доків,
ночі проскінуті вогким холодним сріблом,
дорога котиться серпантином,
ховається мій місяць в передосінньому небі,
нами так щедро задимленім,
- та ось замахали крилами, враз знялися -
і шукай, наче вітру в самотнім степу,
де не видно слідів від колишніх стоянок,
де немає 1100 однакових заправок,
тільки гори та кедри ї
на твій особистий квадрат кілометра
Я сплету вінок з гірських квітів,
і нехай нагадає про тебе, мила,
на кривих міжгірських стежинах,
на прогрітім за день камінні,
і на морі, синім-пресинім,
де вирує останній шторм
31.08.2013
