Дівчина є, на світі одна,
яка до душі припала сповна.
Усмішка її приносить тепло,
якого так мало у мене було.
Очі мов зоряне небо, красиве
сама вона добра і серце дбайливе.
Роки вже пройшли і її не забув
проте десь за поле далеко гайнув,
бо так не наважився їй розказати
не знаю, як буде вона почуватись.
Ніжна, чудова й безсумніву-факт,
а я, як ходячий нещасний теракт.
Вона немов лебідь, Красуня, принцеса
а я мов Чудовисько й повністю стерся.
