Матінка-земля
Я не вклонюся ворогу ніколи,
Повік-віків не підігну спини,
Я краще маком розцвіту на полі,
Як ті, полеглі янголи-сини.
Я поклонюсь низесенько родині,
Яка живе у споминах-думках,
Я на коліна стану Україні,
Омріяній у батьківських казках.
Я голову схилю до тої мами,
Яка послала сина на війну,
На смерть стояти з зайдами-катами,
Щоб не топтали рідну сторону.
Я попрошу прощення у солдата,
Який пильнує волю на чатах,
В осиротілих крихіток за тата,
Який почив в нескошених житах…
Перед богами я стою й молюся,
Щоб хлопці залишилися живі.
Хай буде сном це, а коли проснуся,
То не побачу хижака в Москві…
Ніколи ми не станем на коліна,
Почуйте це, недолюди з кремля.
Вам не здолати Неньку-Україну!
Вам стане пеклом Матінка-земля!
08 вересня 2015 року
