Цей невмирущий дух козацький,
Яким нас Бог нагородив, -
Вільний, як вітер гайдамацький,
Під небом голубим розцвів
Полями жовтими, хлібними,
Що в прапорі навік живе,
Хвилею пестить щедрі ниви,
А на курганах сльози ллє…
Цей невмирущий дух козацький!
Його ніхто не задавив!
Планово нищили й зненацька,
Найбільше ж браття із Москви.
Ох, не старайтесь, вороженьки,
Отямтесь ви, нарешті-врешт!
Не вирвать волю вам з серденька,
Бо береже нас Божий Хрест.
Бо ми ніколи і нікого
Не ображали так, як ви!
Не хочем ми чужої долі,
А власну будем боронить.
Цей невмирущий дух козацький
З неправдою не вміє жить.
Для нього Воля – рідна мати,
Нею він вміє дорожить.
Він, дух цей, тОму невмирущий,
Що правда – спутниця його,
Бог дасть нам день і хліб насущний,
Ми заслуговуєм того!
26.08.15
Щиро дякую! 
