|
НА МЕЖІ
Лежить між горами село
І серпантин дороги в'ється,
Гойдає хвилями весло
Дністер
І сіра, сіра мжиця,
Із неба падає на стіг,
На чорне поле, на чоло,
Та кряче ворон, ніби злиться,
Віщує лихо, б'є крилом.
Гризе у шию зруб дубовий,
Слизька стежина у траві,
Ліс проводжає, кольоровий,
У небо, ключ із журавлів.
Я зупинився біля сіна,
Підпер колоду рогачем,
І сам присів у стіг-хатину,
Перечикати сніг з дощем.
Похолодало.
Швидко вечір,
Знайшов стежину до стіжка,
Вже обіймав мене за плечі,
Шептав -поспи…
та ворон - кра-а.
І я заснув.
Сниться дорога;
Понад обривом пролягла,
По другий бік -лісок дубовий,
І голос наче промовля:
-''Чого стоїш отут небоже?
Не вирішиш куди іти?
Давно відомо, що дороги,
Усі до Риму пролягли.''
А кінь пречорний, як смола,
Ліловим оком в прірву косить
І ліс позаду, як стіна,
І знову ворон- кра, та кра-а.
-''Ти хто?'' - питаю голос з неба,
-''Я твій господар і слуга,
Давно чекаю тут на тебе''.
А чорний ворон знову- кра-а.
-''Куди прямуєш чоловіче?
В дорозі, волю бач, знайшов?
То значить речі три у тебе
І по одну з них я прийшов.
Віддай коня і вільним в Трою
Тебе умить перенесу,
І там на волі, у спокої,
Полічиш душу ти свою''.
-''Е-е, я в коні душі не чаю,
А кінь на волі любить жити,''
Фаланги носа роздуваю:
-''Він мій товариш, мій спаситель.''
-''А хочеш-волю заберу я ,
У Рим тебе перенесу?
Пізнаєш там арени славу,
Вельмож- кровавії забави...''
-''Що значить - слава - для раба?
Лише в устах вельмож — потіха!
А гладіатора душа,
Не може бути в клітці вільна.''
-''Тоді пробач, візьму я душу,
Залишу - волю і коня,
Бо щось таки забрати мушу.''
Та чорний ворон знову - кра-а.
Де правда, де її шукати?
Де середина золота?
Де срібняків отих набрати,
Щоб не продати знов Хреста?
Кінь на диби, у прірву скочив,
Я вільним став - прощай душа!
Хто я тепер?
Де кінь?
Де воля?
І де тепер моя земля?
Стою над прірвою з конем,
Є воля в виборі знамен,
Тут треті півні заспівали..,
і я прокинувся..
Ген-ген зажевріло,
сходило,
На обрій сонце золоте,
Пороздивлявся я навкола,
Нема ні Демона, ні Бога,
Та і коня нема нігде...
Лиш ворон по ріллі іде.
ID:
604391
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 05.09.2015 13:33:51
© дата внесення змiн: 05.09.2015 13:33:51
автор: LeGrand
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чіпляє! 
