На висновки Єсєніна. "Кто был сожжен-того не подожжешь"
Старого кохання, не відродити.
Як не можна,попіл згорівший спалити.
Як могла ти мене любити?!?
І в цей час, роман з іншим крутити...
Як могла в вічі брехати?!?
Щоночі до нього,спідтишка тікати...
Чи маєш ти душі,хоч краплину?!?
Навіщо розмови були, про дитину...
Мізки роками, ти пудрила мені,
А я ж у все вірив,жив як у сні.
Та невже,ти тепер,не можеш збагнути?!?
Мого відношення,вже не повернути...
Та невже справді, думаєш ти,
Що я поведусь, на дешеві понти?
Минулим жити я не збираюсь,
Його зрозумів,я від нього сховаюсь.
І байдуже буде, що скажуть батьки...
Вони і тоді,радили залюбки...
Не буду я слухати,
Більше нікого.
Не буду чекати на тебе,я вдома.
Не хочу пів ночі ,знову не спати.
Дзвінками нічними,всім набридати.
Байдужой мені ти вже стала.
Хоч якби,принцесо мене не благала.
Та вийшов твій час.
Проспівали півні.
Тепер мучся ти немов у вісні...
