|
ЖИТТЯ ЯК СВІЧКА
Життя - як свічка. Її запалюють чисту, святу. Вона горить, нидіє, плавиться, скапує, інколи гнеться, якщо її нагріти, інколи - ломиться, якщо на неї натиснути, інколи - згорає завчасно, інколи - горить ясно і довго..
Горіла свічка на столі і мерехтіла,
Збирала разом всі страхи,
скувала тіло
І ніч, що мороком сліпим
услід ходила,
Відгородила від живих,
зломала крила.
Горіла свічка на столі
і віск топила,
Сльоза горяча - в білий сніг,
як штик пробила,
Та листя, що під ним цвило,
не оживила -
Розмила білий сніг в струмок
й життя збудила.
Горіла свічка на столі
і мерехтіла,
Збирала разом думи всі,
сплітала вміло,
Шептала: - "Є другі світи,
другі вітрила…"
-"Але мені потрібна ти
і твоя сила!
Вогонь, який я дам тобі,
зігріє крила,
Ми разом зможем віднайти
другі світила
І поки гніт у воску є -
вогонь ще гріє,
То стержень свічки, ну а ти -
її надія!"
Горіла свічка на столі
і сни будила,
Рука вже фарби по рядні
ледь наносила:
Коли згориш уся до тла
цієї ночі,
Горітимеш на полотні -
хай бачать очі!
Вже сгасла свічка у пітьмі,
пропала, сплила,
Зламали стержень і в мені,
зігнуть - несила!
І ніч, що мороком своїм
мене сповила,
Махнула чорним рукавом -
світ погасила.
ID:
603580
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 01.09.2015 23:02:57
© дата внесення змiн: 01.09.2015 23:07:26
автор: LeGrand
Вкажіть причину вашої скарги
|
