холодний аромат диму.
від лютого віє вітром.
немає морського штилю,
хоч на вікні краплини,
набралися світлом.
рясніють в серцях побіги,
тюльпанів, конвалій, жоржин.
немає в мирі світу
де був би лиш ти один.
палає в кишенях листя.
згорають будинків дахи.
підпалюють люди душі
і власні світи разом з тим.
вже тліють пташині крила,
що в кожного у душі були.
хоча по природі не можем літати -
то, навіть надію - не вберегли.
вологі прощальні обійми.
холодом віють вони.
тепер, хоч берись за скроні
пірнай у гарячії сни.
