Смоківниці
Бісенятко тутукає в дверці…
Запустить? Наче й місця нема
Немов пісня, відкрилося серце -
На поріг зійшла доля сама.
Присідає трепетне скраєчку -
Мовби манна упала з небес,
Я буряно заскакую в гречку,
Пал в нектарному ложі воскрес .
Вишиваю стежки і доріжки,
В’яжу плутанки на талану,
Ллю дурманне кохання із діжки,
Страм заховую під пелену.
Вимережую гладдю дбайливо,
Поцілунки гаптую хрестом,
Візерунки лягають наживо,
Як торкаюсь чарівним перстом.
Розмальовані медом поділі,
Перемащені стани в нектар,
Щоб уява шалено хмеліла
Й соловейком співав божий дар.
Неповторні жінки-смоківни̒ці,
Непомірна в серцях глибина…
Ви буваєте палкі блудниці,
Але завше, немов цілина.
26 серпня 2015 року
