Життя, як звісно, починається від народження. Для мене – це був перший день весни 62-го. Нічого не памʼятаю. Але десь в чотири роки стрімко прорізується памʼять:
Одного дня влітку, заліз на хату і сидів біля комина – аж поки батько мене звідти не зняв.
Боявся їздити з батьком на велосипеді старим деревʼянним мостом через річку.
Хворів кором, вітрянкою і часто плакав.
Якось на Святвечір злякався колядників і почав заікатися.
Але – це пройшло…
Часто мама брала мене з собою на виклики; тому що працювала фельдшеркою в селі. Ріс я у бабці і цьоці. Ходив в дитячий садочок, - де працювала моя тітка і не любив пити кисіль, який там постійно варили.
Не любив колисати і бавити молодшого братика.
Бабця тяжко працювала в колгоспі. Колгосп, скажу чисту правду, це було узаконене рабство. Так, рабство і крапка.
В сім років пішов у школу.
Спершу – це було для мене просто мука, але привик і навіть був відмінником. В школі святкували: 7-го листопада (парад), Новий рік, 23-те люте, 8-ме Березня, 1-го Травня (парад) і день перемоги (знову парад).
Колядувати було заборонено, але всі ходили у вертеп. Тай дуже радісно і цікаво було в ті часи на Різдво. На Великдень в школі постійно організовували якісь змагання - на які майже ніхто не приходив; тому що всі святкували біля церкви.
Влітку кожен день стояв в черзі за хлібом, яким годували свиней і всю живність біля хати. За один рубель давали: 6 сірих хлібин і здача, - 4 пачки сірників, або декілька цукерок «Киць-киць» Літо в цей час здавалося надзвичайно довгим. І чого там тільки не було: і постійна гра у футбол, і гра у війну, і купання та рибалка, і ходіння по безкрайніх пшеничних полях з маками та волошками, і стрімкі катання на велосипедах, і дитячі конфлікти, які часто закінчувалися бійками, і походи в ліс, і лазання по високих деревах, і дуже багато-багато всього іншого. І здавалося так – ніби це була якась дивна вічність. Так – це було дитинство.
У вихідні дні в клубі були танці, які постійно супроводжувалися бійками.
Я спостерігав за старшими і визначав для себе – хто з них самий модний і самий, як тепер кажуть, крутий. Штани-кльоші, сорочка в обтяжку, мешта на грубій платформі і довге волосся, а ще плюс радіола «VEF» чи «Океан» - то було для пацанів дуже круто.
А в дівчат – чим коротша спідниця, тим краще.
Молодь випивала переважно «Біле міцне» і «Портвейн», і курили «Орбіту» чи «Аврору».
Так проходили роки…
Ніщо майже не змінювалося, лиш ми підростали, розумнішали і набиралися всього, - чи то досвіду і практики, чи чогось незрозуміло – комуняцького!
23.05.13р.
