Знаю – не прийдеш, та вслухаюсь в тишу,
Що розложила свій покров широкий,
Чи не почую шум знайомих кроків
В повівах вітру, що заледве дише.
Вітер листочки у саду колише,
Хмари згортає в небесні сувої...
Тихо, ні кроків, ні душі живої,
Знаю – не прийдеш, та вслухаюсь в тишу.
Квіти щось шепчуть, грає рій бджолиний...
Сиплеться з черешні пух сніжнобілий,
Тихо, хоч пісня радісна злетіла...
Вітер шурхоче, мчать струмки з долини.
Знаю – не прийдеш, в ці чекань години
Розчарування душу заливає...
Слухаю... тихо, десь село співає,
Квіти щось шепчуть, грає рій бджолиний...
Maria Czerkawska
Wiem, że nie przyjdziesz
Wiem, że nie przyjdziesz, w głuchą wsiąkam ciszę,
Którą naokół otoczona jestem,
I czekam, każdym łudząc się szelestem,
Że może twoich kroków szmer usłyszę.
Wiatr liśćmi lekko po sadzie kołysze
I mota przędzę niebieskich obłoków...
Cicho, nie słychać żadnych ludzkich kroków,
Wiem, że nie przyjdziesz, w głuchą wsiąkam ciszę.
Kwiaty coś szepcą, grają pszczelne roje...
Puch śnieżnobiały sypie się z czereśni,
Cicho, choć pełno woni, blasku, pieśni...
Chociaż wiatr szumi, srebrne szemrzą zdroje.
Wiem, że nie przyjdziesz, i dziwnie się boję,
Bo nowy zawód czyha na mnie, czeka...
Słucham... nic — tylko wieś huczy daleka,
Kwiaty coś szepcą, grają pszczelne roje.
ID:
598339
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 07.08.2015 23:58:42
© дата внесення змiн: 08.08.2015 00:37:13
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
