І знову й знов шабашо – водевіль…
Зозульку нам поклали у постіль.
Феноменально діє чарівник…
Зявився новий в справі провідник.
І хоч того… ми наче й не просили…
Ж.ди свого вже, вихреста вмостили.
За справою ховаючись, благою…
Як тінь стоять нові , за булавою.
Як завше діють підло, навпрошки…
Свої кладуть під дупу пелюшки.
І поки наші лідери дрімають…
Вони уже за сіськи нас тримають.
То може досить в закутку дрімати…
Чи не пора юде.в, запитати..?
Де Саша Білий, Гонта де, Карпюк…
Ми в вас…, запитуєм тварюк!
Пора, пора вваляти вашім зброду…
Давно терпіж закінчився в народу.
В порогах буйні збурились вітри…
Ой, файно ж буде падать із гори.
"Буря! Скоро грянет буря!" 
. Волинь моя щедрв 
