Відцвіли під жарким літом липи,
І в останню ту липневу ніч.
В поцілунках наші губи липли,
І не було зовсім протиріч.
Було мило, згадую і досі,
Я те минуле, те п’янке колись.
Квіточку – заколку на волоссі,
Крилаті мрії, ринули у вись.
На деревах трепетали сови,
А ми отак, з цікавості, чи з гри.
В душах по відкрили всі засови,
Хоч заходи, й що хочеш те бери.
Сіяли наші мрії кольорові,
Уже надіям не було кінця.
І билися немов брати по крові,
Зливаючись в одне биття серця.
Наче промінь , мить та промайнула,
Нам тієї ночі було мало.
А за тим і літечко минуло,
І пропало, на зовсім не стало.
2о15р.