У смерті очі відкриті на світанку,
Вони вміщають душі всіх, хто жив.
Поглинуті вогні нічного страху,
Вже не торкнуться більше їхніх снів.
Ніч невблаганно забирає світло,
Суперниця яскравих звуків дня.
Вночі смерть наступає надто швидко,
Не чуєш її кроків - лишаєшся і права на життя.
Довіра страху варта і поваги,
Закутатися в обережність має сенс.
Тільки сумнівно думати, що правда
Здатна змінити пророкований кінець.
Якби завжди були ми обережні,
Якби тікали, відчувши тон страху,
То на світанку у очах Морени
Не бачити нам світла героїчних душ.
