я забула, що забула тебе.
крізь невідомістю начинений час "нас" не знайти.
та я досі до божевілля чекаю тебе.
а ти?
~
перечитую тексти старі. дивуюсь, що досі жива.
вдихаю важке повітря у груди.
мені нестерпно потрібна "наша" зима
і місце "наше", де не тиняються люди.
чому досі там, де тебе нема,
я бачу тебе повсюди?..
~
кинуте необережно - "мине" -
вірить, що пам'ять загоїть час.
та зара я досі!
до божевілля!
тебе!!
і нас...
.. 
