Змирюся знову.
Скільки ще отак,
Дивитися у прірву над собою?
Рахованих зірок перевіряти стрій.
Змирюся знову
із собою і з тобою.
і може навіть, ще спроможусь на розмову.
Тобі б почути.
Може бути ніч...
І буде тихо - ні вітрів, ні болю.
А я лежатиму на дні і горілиць,
спокійно розмовлятиму з тобою.
А що,як буде день, дзюрчатимуть струмки,
Дзижчатимуть комахи у повітрі.
Ти не почуєш...
Помахом руки я заміню усі слова свої нехитрі,
не казані ніколи, чи давно.
Я коливатимусь листком на теплім вітрі.
Мовчатиму, коли така пора, що чути не дано.
І де той день, коли спочатку було слово?
Змирюся знову.
В світ одне вікно -
над головою,
над життям.
Кайфово...
05.11.15.
