Доречі, всі зауваження недоречні,
Бо я прибрала подалі твої всі речі.
І навіть улюбений светр не зігріє тіло,
Бо вітер гуляє крізь рукава і діри.
У мене зелений світ для усіх і всього,
Я навіть відкрито падаю в невідоме.
І майже забула я падолист, мов втрату,
Бо це все пусте і цого вірша не варте.
Безодня. Без меж і день... чи то ще світанок,
Я майже пішла туди, де чекає ранок.
І вітер мене вже майже тримає міцно,
Бо в мене немає сил і бракує кисню.
Я впереше все бачу, вперше живу як треба,
Тримаю в долонях все, навіть синє небо.
І я засиню міцно, спокіно дуже,
Бо майже забула. Або забути мушу.
(2015) з власного
для зігріву!
