Присвячується Лірику, котрий порадив мені писати
російською, з надією почитати його твори.
Боль. я... не стану думать об этом,
Или завтра подумаю, переплачу...
Перепачканное золою, сердце,
Сколько надо слез, чтоб тебе умыть,
Ведь таким не сумеют тебя полюбить.
И зачем в себе столько хранить
И любви, и тепла, жалкой жалости?
От него ничего… лишь желание убить
И улыбку, и радость, и детские шалости…
А ты всё веришь в сны, мечты, и в крайности.
Я просто не стану думать об этом,
И завтра робко амнезией сотру,
я смогу – ведь смогу... не заплачу.
Быть циничным – это искусство:
Сердце чистое – ум горячий.
Амнезія завжди дієвий засіб, але з втратою якихось бажаних моментів втрачається і життя як таке. тому мабуть треба шукати прийнятніших шляхів для заспокоєння серця
Яна Бім відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!!! Я згодна з Вами. Амнезія задорого дається.
То вірш не за цинізм, а про нього... важко... не можу бути цинічною, а деколи так треба