Нестримна лють, чи спалах нетерпіння.
Невже над силу, побороти хіть?..
Не вирване до потягу коріння,
Зустрілись очі...просто...мимохіть...
І запалало...стугонить, ламає,
Викручує та трощить розум вщент,
Душа до страти рветься та волає,
Гримить щосили, падає дощем...
Заборонити?.. спробуй...за відвагу -
В святі одразу?..в дурні вже пошивсь.
До ніг твоїх - душі моєї стяги,
Не візьмеш...але ж хочеш?..то ж лишись...
Нестримна лють?.. палаючи багаттям,
Неначе смолоскипи - ніч, як день,
Хвала - луною, чи гучне прокляття?
Бажаюча та бажана...мішень...
23.05.2015.
Так, краще згорати в тому вогні, а не тліти роками.
Я в захваті від того, що Ваші вірші так чудово звучать і російською і українською! Це - талант, Людо. Хай він розвивається, розцвітає з роками. А Ваша скарбничка повниться новими чудовими творами!
маємо ще один приклад геніальності Творителя життя і нашої природи людської: і нема більшої сили від цієї, і нема більшої краси від її звершення! коли пульсуютьтакі почуття, коли відбувається оата рокова зустріч - ніщо не має втримати їх, ніщо! і хто вже там мішенню?.. і ночі то звершення чи дня?.. і то ти підкоряєш її, чи вона перемогла тебе, кинувши свої знамена тобі до ніг?!..
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за глибокі неординарні думки та висновки.
лють-хіть, любов-ненависть....ніби протилежності та часто так тісно переплетені, що не розбереш де починається одне й закінчується друге!
Сильний, емоційний твір
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00