Твоя душа належить аеропортам.
І ніяк не рідним містам, де вже весна.
Вона не торкається порожніх сердець,
А отже, весна для тебе тепер - мертвець.
Будь обережним! Тебе переслідує пам'ять,
Від першого снігу, і поки літаки відлетять.
Ти весь віддаєш себе злітним смугам;
Залишитись? Не піддавайся сумнівам!
Весна настає не для тебе щороку,
Вона любить ту, блакитнооку.
До неї приходить, а ти в аеропорті;
Всі болі активно стирай з пам'яті
Лети. Не вертайся, коли тут весна;
А блакитноока без неї сумна.
Бачиш, чомусь, не до всіх приходить;
До тебе два роки уже не заходить.
У тебе тепер тільки аеропорти і осінь;
Лети звідси геть, скоріше й назовсім!
