Когось любив, когось чекав
комусь начебто вірив,
і кожного раз себе вбивав,
незнаючи міри, падав у прірву.
І гірко жив, і солодко було
але, комок горло стискав
одне прибувало, інше минуло,
і я начебто остигав.
І голосно сміявся, десь тихо плакав.
Нерви завжди були на межі,
і справа не в знаках зодіаку,
коли любов, всього лиш міражі.
І багато слідів застигли часом,
глибоко десь всередині мене,
заграють сумну музику всі разом,
завию я на небо шалено.
І начебто, щось зламалось
і мліють від болю скроні,
цієї ночі погано спалось.
Засну сьогодні знову в полоні.
