я блукаю тими шляхами що важко назвати дорогами
я дивився на тих хто вже заглянув у обличчя негоди
на тлі всесвітньо позитив й ліберальності
мене добре знайомо те відчуття коли впадаєш у крайності.
я не знаходив у очах друзів ані краплі солідарності
завчені тексти - амур та ажур - помірні обличчя
всі як завжди поважно стурбовані!
їм не хочеться знати й не варто чекати
на ласку весни... після осені