Щось сталось з часом. Час змінив свій крок.
Мої хвилини схожі на епохи.
І величезний досвід в стислий строк
Приходить з усвідомленням глибоким.
Мить мов життя, бо стільки в ній подій
У різних вимірах: земних і інших.
Реальність... Я неначе риба в ній:
Пливу і пізнаю її все більше.
Це почалось тоді, коли мене
Торкнулася любов. І з тої миті
Все стало дивовижне й чарівне.
І отже так цікаво стало жити...
Свідомість пересіла у літак,
А з літака в ракету, з неї далі
У щось незнане, що газує так,
Що досягає вмить нової далі.
Відкрились очі, пробудився дух,
І розум охопив нові простори,
А серце - стільки щастя! Стільки!.. Ух!..
І увімкнулися нові мотори...
Хоч взяти цю відпустку: десять днів,
Але мені здається, що неначе
Я цілу еру за цей час прожив -
Відчув я стільки, зрозумів, побачив...
Живу в такій яскравій повноті!
І шириться і шириться без краю
Ця велич і насиченість в житті.
Отож душа не тільки не вмирає,
А повсякчас росте, росте, росте
(Не в розмірах, а в щасті і любові).
Це є природне і таке просте,
І одночасно дивне і чудове...
07.05.2015
Автобус Запоріжжя-Маріуполь
