Щось сталось з часом…

Щось  сталось  з  часом.  Час  змінив  свій  крок.
Мої  хвилини  схожі  на  епохи.
І  величезний  досвід  в  стислий  строк
Приходить  з  усвідомленням  глибоким.

Мить  мов  життя,  бо  стільки  в  ній  подій
У  різних  вимірах:  земних  і  інших.
Реальність...  Я  неначе  риба  в  ній:
Пливу  і  пізнаю  її  все  більше.

Це  почалось  тоді,  коли  мене
Торкнулася  любов.  І  з  тої  миті
Все  стало  дивовижне  й  чарівне.
І  отже  так  цікаво  стало  жити...

Свідомість  пересіла  у  літак,
А  з  літака  в  ракету,  з  неї  далі
У  щось  незнане,  що  газує  так,
Що  досягає  вмить  нової  далі.

Відкрились  очі,  пробудився  дух,
І  розум  охопив  нові  простори,
А  серце  -  стільки  щастя!  Стільки!..  Ух!..
І  увімкнулися  нові  мотори...

Хоч  взяти  цю  відпустку:  десять  днів,
Але  мені  здається,  що  неначе
Я  цілу  еру  за  цей  час  прожив  -
Відчув  я  стільки,  зрозумів,  побачив...

Живу  в  такій  яскравій  повноті!
І  шириться  і  шириться  без  краю
Ця  велич  і  насиченість  в  житті.
Отож  душа  не  тільки  не  вмирає,

А  повсякчас  росте,  росте,  росте
(Не  в  розмірах,  а  в  щасті  і  любові).
Це  є  природне  і  таке  просте,
І  одночасно  дивне  і  чудове...

07.05.2015
Автобус  Запоріжжя-Маріуполь

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579457
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: Петро Орлов