Ідуть сини, батьки, онуки
І навіть любі донечки ідуть
До краю вічної жертовної розлуки...
Ми ж проводжаєм їх в останню путь...
Заплаче небо тугою печалі,
Болем пекучим серденько стиска...
А сльози, мов розсипані коралі,
Збирає праведна Дніпро-ріка.
Вклонімось, люди, матерям ГЕРОЇВ,
Вклонімося до самої землі...
Молитва й свічка душу заспокоять,
Як оберіг на янгольськім крилі...
Цілуйте, люди, матерів долоні,
Які зростили доньок і синів.
Зігрійте душу, обіймайте скроні,
Що посивіли з горя і війни.
Хай пам'ять вічная від роду і до роду
Як обереги миру і життя
Хранить історію великого народу
В ім'я СВОБОДИ, ВОЛІ й майбуття !
